постановити — 1 дієслово доконаного виду прийняти ухвалу, рішення постановити 2 дієслово доконаного виду поставити розм … Орфографічний словник української мови
постановлений — I а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до постановити I. || постано/влено, безос. присудк. сл. II а, е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до постановити II. || постано/влено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
положити — ложу/, ло/жиш, док., перех. 1) у що. Помістити щось у що небудь. || на, у що, на чому. Помістити кого небудь десь у лежачому положенні. || на що, на чому. Помістити щось на чому небудь. || Скласти, розмістити щось у певному порядку; акуратно… … Український тлумачний словник
вирішити — I = вирішувати (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), постановити, постановляти, надуматися, виміркувати, визнати, покласти, присудити, присуджувати, нараятися; заповзятися, завзятися, наполягтися, напосістися Пор. задумати II ▶ див … Словник синонімів української мови
ухвалити — ухвалювати (винести колективне рішення), постановити, постановляти, вирішити, вирішувати, у[в]радити, у[в]раджувати … Словник синонімів української мови
урадити — раджу, диш, Пр. Постановити щось разом, вирішити спільно … Словник лемківскої говірки
